Катерина дуже пишалася тим, що вони з чоловіком домоглися протягом спільного життя. Нині вони мали один новий будинок і один старий. Коли Катя тільки-но прийшла у невістки, жили вони в старому сільському будинку. Дівчину це категорично не влаштувало. По-перше, вона не хотіла жити зі старенькою свекрухою, а по-друге, їй хотілося жити у комфортних умовах. Вона почала гнати чоловіка на заробітки. Вона постійно його пилила тим, що потрібно більше грошей, щоразу, коли він приходив із роботи. Свекруха намагалася пом’якшити тиск невістки, але Катя завжди була пробивна дівчина, на неї так просто вплинути не можна.
У результаті чоловік таки виїхав. Працював він в Італії майже 7 років, за цей час Катя відбудувала новий, сучасний будинок. Чоловік повернувся з великою кількістю грошей, вона вклала це в господарство, примножувала його, стали вони жити, як у маслі. Тільки Катя забороняла допомагати свекрусі, та все ще жила у старому будинку. «Якби її послухали, нічого б до нас би не було, тому жодної допомоги вона не заслуговує!» – думала жінка. Чоловік у всьому її слухався і не суперечив.
Він уже упокорився з тим, що дружина в будинку головна. Катя мала одну дочку, яка дуже любила проводити час із бабусею. Якось Софія прийшла додому. -Ти їсти хочеш? -Я у бабусі поїла ковбаси. «І звідки у свекрухи ковбаса, вона ж дорога» – похмуро подумала Катя. У цей момент їй стало соромно за своє черство серце. Вона раптом зрозуміла як зл існо і поrано ставиться до свекрухи. Після цього вона кардинально змінила своє ставлення та навіть запросила свекруху жити до них. Марія Василівна ввічливо відмовилася, але була дуже зворушена матеріальною допомогою. Жінка жила на мінімальну пенсію, їй часто доводилося непросто.