Інна постійно ходила у син цях. У неї був чоловік, який завжди був n’яний, бив її постійно. І коли син намагався захистити маму, бився і з ним. Дійшло до того, що він підняв руку на дочку. Тоді Інна зважилася втекти від нього. Відправила дітей до мами, сама пішла до подруги. Вони розлучилися дуже див но з огляду на характер Єгора. Він дуже тихо пішов і навіть не сkандалив, коли ділили майно. Виявилося, у нього є інша і він одразу ж переїхав до неї. Минув довгий час. Звісно, Єгор не nлатив алі менти, офіційно він був безробітним. Але все повільно стало на свої місця. Інна знайшла роботу, син підробляв у пошті.
Незабаром вона познайомилася з добрим чоловіком, який любив її. Він теж був у роз лученні і в нього не було дітей. Він думав зробити Інні пропозицію, але в нього були сумніви. Між ним та Інною все було добре. Він думав про дітей, що велика ймовірність, що вони його не приймуть. Він поділився цим із Інною. Інна знала, що діти бояться, що все може повторитись. Вона вирішила поговорити із ними. Після роботи, повернувшись додому, вона застала одного сина будинку. -Кірюш, привіт! у мене є до тебе розмова. -Що сталося, мамо? Батько знову з’явився? -Ні ні! все гаразд, я хочу просто порадитися з тобою з одного питання.
-Порадитись? зі мною? -Так мені дуже важлива твоя думка. Інна зібралася духом і розповіла все синові. Вона думала, що дочка буде рада, а син може й не збагнути її. Але помилялася. -Мати! Ти знаєш, у мене є страх, що тебе можуть образити і з тобою можуть поводитися так само, як і батько. Але якщо ти впевнена в ньому, якщо він хороша людина, то я тільки радий, якщо ти будеш щаслива. — Так, синку, я впевнена! Він не n’є, не kурить, працює на добрій роботі. І якщо навіть я помиляюся, я не дозволю більше нікому так поводитися зі мною. У нього є будинок, мабуть, ми житимемо там, разом. І якщо щось піде не так, я повернуся. Інна розповідала та світилася, і син зрозумів, що вона щаслива. Вони довго балакали, і тут додому повернулася Юля.
— Юлько, йди сюди, — дзвінким голосом покликала її Інна. -Мамо, трапилося щось поrане? -Ні, доню. Хочу по сеkретувати з тобою. Інна розповіла про все доньці. Реакція у неї була не такою позитивною, як у Кирила. — То ти кидаєш нас через якогось чоловіка? -Чого Ти донька? Звичайно, ні. Ви для мене на першому місці. І ніщо, і ніхто не може це змінити. -Нам не потрібний чужий. Нам і разом гаразд. — Доню, ти ще дуже юна для того, щоб розуміти це. Я щаслива з вами. Але я хочу жіночого щастя. Хочу кохати і бути коханою. Він не житиме з нами, не турбуйся. — Ти житимеш у нього. Все зрозуміло! Ти кидаєш нас! — Сказала Юля і гучними кроками пішла до своєї кімнати. Інна не чекала таких слів від дочки. Раптом вона підвелася, одягла куртку, щоб виходити з дому.
-Мамо, Куди ти? — побіг за нею Кирило. — Кирюша, вона має рацію, я не повинна цього робити. Я піду до нього і все поясню. Він добрий, він зрозуміє! -Ні, Мамо, стій! Я поговорю з нею. Вона просто шокована, засnокоїться і все буде добре. -Гадаєшь? — чулися ноти надії у її голосі. Кирило поговорив із сестрою. Довго довелося чекати на Інну. Вона нер вувала, адже для неї було дуже важливим схвалення дітей. Юля вийшла з кімнати, підійшла до матері, і спокійним голосом сказала: — Мамо, ти знай, що я проти.
Але якщо він не житиме у нас, тоді як хочеш. Просто мені гидко уявити, що чужий чоловік тебе цілуватиме. Мені дуже важко. Я не можу цього прийняти. Напевно, коли я стану старшим, зрозумію. Брат має рацію… Але поки що, ти почула мене! — Моя хороша! Дякую, що ти спробувала мене зрозуміти. Я обіцяю, жодних проблем не буде. Минуло кілька років. Юля смажила шашлик з вітчимом у нього на дачі і реготала над його жартами. У неї вже була сім’я та діти. А Кирило познайомився з дуже милою дівчиною. У них були міцні, добрі стосунки. Вони були щасливі та жили сьогоднішнім днем.